Футболки Роналду, Ярмоленка та Забарного: як Олександр Буховець зібрав унікальну колекцію з близько 200 експонатів
фото: колаж Конкурент.Футбол
Футбольні футболки для Олександра Буховця – це значно більше, ніж спортивний одяг. За кожною джерсі стоїть окрема історія: від полювання на раритети на міжнародних аукціонах до подарунків від футболістів і благодійних зборів для українських військових. У його колекції – понад сотню представлених в Instagram футболок, джерсі легендарних гравців і справжні знахідки, а серед головних мрій – отримати ігрову футболку Кріштіану Роналду.
В ексклюзивному інтерв'ю для видання Конкурент.Футбол Олександр розповів про початок свого захоплення, найцінніші екземпляри та емоції, заради яких продовжує колекціонувати.
– Пригадайте свою першу футбольну футболку, яка стала початком колекції. Якою вона була і чому ви вирішили її зберегти?
– Насамперед хочу подякувати за запрошення – неймовірно приємно поділитися своєю історією.
Щодо першої футболки: це був 2021 рік і джерсі Віктора Циганкова з київського Динамо. Ігрова футболка, підготовлена для нього на матч, яку сам футболіст так і не вдягнув. На той час вона коштувала близько 2 000 гривень, і ця ціна мене здивувала. З’явилося відчуття, що отримати чи придбати такі речі набагато реальніше, ніж я собі уявляв. А хотілося вже більше, адже навіть одна футболка подарувала стільки емоцій!
Зберегти її не вдалося: у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, усюди тривали збори. Довго не роздумуючи, я передав саме її на благодійний аукціон для наших військових, який проводив відомий український паблік. Переможна ставка становила приблизно 5–6 тисяч гривень, і це не могло не тішити.
На цьому я не зупинився. У такий спосіб уже близько двох десятків моїх футболок знайшли нових власників, а всі кошти пішли на допомогу нашим героям або їхнім родинам. Неймовірно пишаюся тим, що став маленькою частиною цих акцій. Інакше навряд чи зміг би задонатити понад 100 тисяч гривень, а приблизно стільки вдалося зібрати лише завдяки моїм футболкам.
– У який момент ви зрозуміли, що це вже не просто захоплення футболом, а повноцінне колекціонування?
– Насправді ніколи не замислювався, у який саме момент став колекціонером. Я просто поповнював колекцію й не ставив собі за мету зібрати певну кількість футболок, щоб офіційно надати собі цей «титул». Думаю, збоку це видніше – нехай люди й оцінюють.
– Чи маєте ви певну систему, за якою збираєте футболки? Наприклад, форму конкретних клубів, збірних, певних сезонів або футболістів? Чи купуєте передусім те, що справді подобається?
– Якщо чесно, певна система справді існує – принаймні на підсвідомому рівні. У кожного вона своя, адже це питання смаку та вподобань. Знаю безліч колекціонерів з усього світу: хтось збирає футболки конкретного гравця, клубу, збірної чи ліги, хтось – лише ігрові, інші полюють на ретро або просто красиві дизайни. Прикладів можна навести десятки, якщо не сотні.
Моя перша серйозна «історія» почалася з великого українського кумира – Андрія Ярмоленка. Тож спочатку я зосередився саме на його футболках: ігрових і не тільки.
Так склалося, що я почав цікавитися футболом приблизно тоді, коли Андрій розпочинав дорослу професійну кар’єру в київському Динамо, у сезоні 2007/2008. Мені було років вісім-дев’ять, я дивився матчі команди й щиро за неї вболівав. Ще молодий тоді Андрій особливо виділявся – дуже подобалися його гра та характер.
А з переходом Кріштіану Роналду до Реала схожа історія почалася і з ним. До сьогодні він залишається ще одним моїм великим кумиром. Стежив за обома й намагався не пропускати жодного матчу. Тож відкриваю карти: тепер ви знаєте, чиї футболки я насамперед почав збирати.
Вони навіть у грі були чимось подібні: величезний внесок у виступи своїх клубів і збірних, справжні лідери й капітани.
– Скільки футболок зараз у вашій колекції? Чи ведете облік і чи пам’ятаєте історію придбання кожної з них?
– Намагаюся вести облік на своїй сторінці в Instagram – @saszka.kits.
Наразі виклав понад 110 футболок, а ще приблизно 80–90 чекають своєї черги у шафі.
З кількома десятками за ці роки довелося попрощатися: щось обміняв, щось продав. Причини були різні, але найчастіше – бажання придбати наступну футболку, можливо, ще цікавішу або кращу версію тієї, яку вже мав. Можливо, саме через це я вирішив розширити напрямок своєї колекції та додати футболки наших українських легіонерів у закордонних командах.
На щастя, фотографую кожну джерсі, тож у 90–95% випадків пам’ятаю історію її придбання чи отримання, навіть приблизну ціну або обставини. З такою кількістю це поки що не проблема.
– Яка футболка у вашій колекції має найбільшу особисту цінність? Що робить її особливою для вас?
– Не запитуйте у жінок, скільки їм років, а в колекціонерів футболок – яка в них улюблена. Приблизно такою буде моя відповідь.
Обрати одну справді складно. Я постійно намагаюся піднімати планку й щоразу стрибнути вище голови. Недарма кажуть, що колекціонування – це свого роду «хвороба»: завжди буде мало.
Але намагаюся зберігати холодну голову, хоча не завжди виходить. Наприклад, обмежуватися однією-двома футболками на місяць. Або свідомо розлучатися з однією, щоб придбати іншу.
Дуже хотів би відповісти на це запитання, але навіть не уявляю, як обрати. Мені важко порівнювати, умовно кажучи, ігрові джерсі Кріштіану Роналду чи Кіліана Мбаппе з футболками, які отримав від наших гравців безпосередньо після матчу. Або з тими, що стали несподіваними подарунками від близьких людей.
Кожна з них по-своєму важлива для мене. Крапка.
– Який ваш найскладніший або найнеочікуваніший пошук? Чи була футболка, яку ви намагалися дістати місяцями або навіть роками?
– Радий, що майже ніколи не опинявся в таких виснажливих пошуках конкретної футболки. Я завжди плив за течією, хоча підсвідомо розумів, що збираю і чого хочу. Терпляче чекав свого моменту, а коли натрапляв на бажану річ, намагався зробити все, щоб вона опинилася в моїй шафі.
Ще помітив за собою, що ніколи не любив платити більше за ринкову ціну. Навіть скажу інакше: я ПОЛЮВАВ на вигідні пропозиції. Це могли бути знижки на клубних сайтах, аукціони на різних платформах або ситуації, коли колезі-колекціонеру терміново потрібні гроші.
Окремий вид щастя – коли друзі хапаються за голову, почувши, за скільки мені вдалося придбати певну футболку. Або підтверджують, що ціна за неї справді дуже низька.
Тож багаторічних, заздалегідь спланованих пошуків у мене не було. У світі стільки різних футболок, що завжди знайдеться та, яка грітиме душу й подарує купу емоцій. Якщо не ця – то інша. Якщо не зараз – то пізніше.
– Чи траплялося знаходити справжній раритет там, де найменше очікували? Розкажіть про свою найвдалішу знахідку.
– Так, приблизно 20% футболок у моїй колекції мають крейзі-історії появи.
Наприклад, свою першу ігрову футболку Андрія Ярмоленка за збірну України я купив на аукціоні eBay приблизно за 70 євро. Довгі рукави, матч проти Ісландії в Києві 5 вересня 2016 року, відбір до чемпіонату світу, рахунок 1:1. А на десерт – гол Андрія в тому матчі!
Або ось ще одна божевільна історія: ігрова футболка Олександра Головка за збірну України сезону 1997/1998 знайшлася в секонд-хенді під Варшавою. Дякую моїм друзям із Білорусі, які без вагань вирішили, що вона має бути в мене, і передали її без жодної винагороди. Звісно, я ще довго їм дякував – і не лише словами ;)
Таких історій у мене десятки, але тут найважливіше – терпіння. Можливо, саме вони й становлять значну частину того, заради чого я колекціоную. Хтозна.
– Ваша сторінка в Instagram дає змогу показувати колекцію широкій аудиторії. Чи змінило це ваше життя як колекціонера? Можливо, завдяки соцмережам ви познайомилися з людьми, з якими інакше навряд чи перетнулися б?
– Звісно! Можливо, навіть більше, ніж я міг собі уявити.
Приблизно у 2022 році вирішив показувати свою колекцію іншим, а передусім – вести на сторінці такий собі облік для себе. Ви навіть не уявляєте, скільки знайомств з’явилося відтоді! І з українськими колекціонерами, і з людьми з усього світу. Нас об’єднували спільне хобі та любов до футбольних футболок – і не тільки.
Познайомився з прекрасними людьми: з кимось обмінювався, хтось допомагав знайти певну футболку. Без них багатьох речей у моїй колекції просто не було б.
І це я вже мовчу про друзів, з якими до сьогодні їздимо на матчі, проводимо час разом і збираємо автографи на наших нових штуках :)
– Чи писали вам футболісти або люди з їхнього оточення після публікацій? Яке знайомство чи повідомлення стало для вас найбільш несподіваним?
– Так, було кілька дуже приємних несподіванок, і сподіваюся, це лише початок.
Зазвичай це вподобайки або коментарі під моїми постами. Іноді футболісти можуть ще й поділитися твоїм дописом у себе в сторіс – особисто для мене це неймовірні емоції. Здавалося б, дрібниця, а потім тиждень ходиш із хорошим настроєм.
З останнього: на день народження Іллі Забарного виклав пост із його футболками та привітанням. Отримав коментарі від нього і його дружини Ангеліни – щастя було повні штани! Передаю їм обом найтепліші вітання!
– Чи вдавалося вам отримати футболку безпосередньо від футболіста? Якщо так, то як це відбулося і чи вдалося поспілкуватися з ним особисто?
– Так! Цього літа я разом з іншими фанатами активно підтримував київське Динамо на матчі єврокубкової кваліфікації в Любліні. Після гри Володимир Бражко кинув у мій бік свою футболку – ту саму, в якій щойно відіграв матч і ще й забив крутий гол. Здуріти можна було!
Не знаю, як я тоді взагалі зміг заснути. Але це ще не кінець історії. Я залишився ще на одну ніч, а вранці вирішив приїхати на тренувальну базу динамівців, щоб іще й підписати футболку. Саме цього бракувало для ідеальної історії.
Ми зустрілися, перекинулися кількома словами, не обійшлося й без жартів. Я ще раз подякував, отримав автограф, зробили фото. Словом, справжня мрія для колекціонера й фаната команди, який усе життя бачив цих футболістів переважно на екрані телевізора.
– У вас є світлини з футболістами та джерсі з автографами. Це переважно ваші футболки, які вдається підписати, чи трапляється, що гравці дарують вам власні?
– Майже всі футболки я купую в інших колекціонерів. Володимир Бражко поки що єдиний, хто подарував мені свою джерсі безпосередньо після гри.
Загалом я не з тих людей, які люблять випрошувати футболки у гравців. Можливо, на підсвідомому рівні розумію, що в них і так багато прихильників, які пишуть їм або під час зустрічей просять подарувати футболку. А ще є друзі та сім’я. Можливо, справа й у віці: футболіст радше подарує футболку дитині, і я це цілком підтримую.
Тоді Володимир Бражко побачив, що я активно підтримував команду й був у футболці Динамо. Можливо, саме тому його джерсі й полетіла в мій бік.
З Нещеретом, Срною та Ванатом історії схожі. У дні матчів я приїжджав зі своїми футболками до готелів, де зупинялися команди, і сподівався на успіх. Зазвичай беру із собою одразу кілька футболок – може, вдасться зустріти когось із гравців і отримати автограф.
Я показую свою колекцію в соціальних мережах, щоб люди бачили, наскільки сильно я люблю своє хобі. Кожна футболка важлива для мене й має власну історію. Можливо, колись хтось із моїх улюблених футболістів вирішить зробити мені такий подарунок, адже 99% джерсі в моїй колекції я придбав сам. І зазвичай це чималі гроші для пересічної людини, навіть якщо йдеться про звичайні фанатські версії з клубних магазинів.
А ще є поїздки за командою на матчі, активна підтримка й іноді цілі дні біля готелів у надії зустріти футболістів. Усе це теж частина мого захоплення.
Ще була одна приємна й особлива історія з Віктором Циганковим. Маю декілька його футболок, але на той момент, якщо добре пам’ятаю, жодна ще не була підписана. Завжди якось не фартило, навіть спільного фото з ним досі немає. А саме Віктора я вважаю наступником Андрія Ярмоленка у збірній України, як свого часу і в Динамо.
Так от, рік тому, у листопаді, збірна України грала важливий матч з Ісландією на стадіоні Легії. У ті два дні перед грою далеко не всі гравці виходили з готелю навіть на прогулянку. А напередодні матчу, після тренування, нас під готелем зібралося, напевно, 100–150 людей. Поліція виставила бар’єри й тримала вболівальників на відстані.
Мені вдалося пробратися в перший ряд. Гравці проходили буквально за 2–3 метри від фанатів, але до нас не підходили. Один лише Віктор зупинився, швиденько клацнув одне-два селфі з людьми біля мене. Поки я діставав його футболку, бо мав із собою штук 5–7 різних, він уже попрямував до готелю. Я лише встиг крикнути: «Вікторе, ще футболка…»
Він розвернувся, повернувся до мене й запитав, який автограф хочу – великий чи маленький. Дві секунди – і підпис уже на моїй ігровій футболці Віті з матчу проти Англії.
Знаєте, у чому весь сентимент цієї ситуації? Це був його день народження. Подякувавши за автограф, я ще встиг його привітати й побачив у відповідь щиру, широку посмішку. А вже секунд за десять він зник у готелі.
Під готелем було стільки людей, стільки охочих отримати автограф чи зробити фото… А він повернувся на моє прохання й підписав саме мою футболку.
– Якби зараз була можливість написати будь-якому футболісту з проханням про футболку, до кого звернулися б насамперед? І яку саме форму хотіли б отримати?
– За всієї поваги до наших українських футболістів, якби в мене був лише один шанс, обрав би Кріштіану. Я вже знаю, що наші хлопці найкращі й готові дарувати футболки та емоції. А от із Роналду буде «трішки» складніше, ха-ха.
Звісно, хотілося б отримати від нього, як ми кажемо, «брудну» футболку – ту, в якій він зіграв. А ще краще – ту, в якій він забив гол у важливому матчі.
Обрати конкретну важко. Скажімо, це могла б бути футболка часів Спортінга або ж футболка Реала з фіналу Ліги чемпіонів.
– Чи є у вас амбіція перетворити колекцію на щось більше – наприклад, організувати виставку, створити власний музей або долучитися до футбольного проєкту?
– Щороку виставляю свою колекцію у Варшаві на найбільшому футбольному заході для колекціонерів – KitsUp. Саме там познайомився ще з багатьма людьми, які поділяють моє захоплення.
Приємно, що польські колекціонери, коли знаходять щось пов’язане з Україною, часто насамперед пишуть мені або пропонують ці футболки саме мені :)
До музею ще далеко. Спочатку треба придумати, як красиво все це зберігати й показувати вдома. А до цікавих проєктів і співпраці я завжди відкритий!
– Чи доводилося вам відмовлятися від вигідної пропозиції продати футболку, тому що вона надто важлива для вас?
– Оскільки приблизно 90% футболок у колекції для мене дуже важливі, на пропозиції продати їх часто відповідаю відмовою.
Але не брехатиму: з кількома джерсі таки попрощався за, скажімо так, дуже вигідну ціну. Це було досить давно, ледь не в перші роки колекціонування. Тоді надійшли пропозиції із сумами приблизно втричі вищими за ринкову вартість.
Я розумів, що це лише початок мого шляху, а продаж однієї футболки дозволить спокійно придбати ще три-чотири. Тож іноді погоджувався.
– Якої футболки найбільше бракує вашій колекції? Якщо можна було б отримати лише один екземпляр із будь-якого матчу в історії футболу, що б ви обрали?
– Звісно, бракує «брудної» футболки Кріштіану Роналду, про яку вже згадував. Але тепер поговорімо про Андрія Ярмоленка.
Точно не вистачає його ігрової футболки з дортмундської Боруссії. Хоча, якби довелося обирати, напевно, віддав би перевагу ігровій з еміратського Аль-Айна. Вона екзотичніша, та й дістати її саме зараз, як на мене, було б дуже непросто.
Також було б круто знайти футболку Андрія з Десни 2006 року, за яку він, якщо не зраджує пам’ять, зіграв лише дев’ять матчів.
Водночас у моїй колекції вже є некомерційна ігрова версія футболки, підготовлена для Роналду на фінал Ліги чемпіонів у Києві 2018 року. Це був його останній матч за Реал.
Для мене як українця та великого шанувальника Кріштіану ця футболка має подвійне значення. Напевно, насамперед спадає на думку саме вона. Але омріяний варіант – така сама «брудна», з документальним підтвердженням, що він справді грав у ній.
*Усі фото з особистого архіву Олександра Буховця
Читайте також:
Кендзьорек міг опинитися у збірній України, але переговори зірвалися: у чому причина
Боротьба за Золотий м'яч: Кейн попросив організаторів про особливу послугу
Трубін отримав оцінку за матч із Омонією: що написала португальська преса
Тренер Сандерленда оцінив дебютний гол Тутєрова та пояснив, чим українець його вразив
