Як ФК Куликів-Білка підкорив Другу лігу: Тренер-чемпіон Сергій Атласюк розповів про тріумф команди
фото: колаж Конкурент.Футбол
ФК Куликів-Білка завершив сезон-2024/25 на найвищій ноті. Команда не лише здобула путівку до Першої ліги, а й стала чемпіоном Другої ліги, перегравши у фінальному матчі київський Локомотив (2:1).
Після історичного успіху головний тренер команди Сергій Атласюк у розмові з журналісткою видання Конкурент.Футбол підбив підсумки сезону, розповів про шлях до чемпіонства, емоції після фіналу, майбутнє клубу в Першій лізі та власні тренерські амбіції.
– Насамперед вітаємо вас із чемпіонством у Другій лізі. Розкажіть, наскільки цей сезон відповів вашим очікуванням перед стартом?
– Дякую. Дуже приємно. Якщо дивитися на те, як починався цей сезон, то його завершення перевершило всі очікування. Якщо говорити відверто, то так, як усе склалося і як ми його закінчили – це найкраще, що можна було уявити.
Я дуже щасливий. Постійно кажу хлопцям і сам стараюся так працювати: усе, що можна уявити, реально. Віра і праця – це наш рецепт та шлях до перемоги.
Сезон був непростим. Ми невдало стартували, був період, коли перебували на п’ятому-шостому місці. Але дякувати Богу і команді, що в цей момент ми змогли об’єднатися. Я відчував підтримку президентів і керівництва. Це було дуже важливо.
Команда також шукала причини невдач. Ми почали більше працювати, змінювати ситуацію, і з кожним туром ставали сильнішими. До зимової перерви вже вийшли на перше місце. Нашим завданням було закріпити цей результат. Провели хороші збори, багато говорили про ментальність, щоб не допустити самовпевненості. Хотіли стабільно завершити сезон. Були складні матчі, була й прикрі поразки, але ми весь час залишалися єдиною командою.
– Наскільки важливою стала перемога над Локомотивом у фіналі?
– Для нас це був великий фінал. Вершина на даний момент. Ми розуміли, що на папері Локомотив може вважатися фаворитом. Але зіграли на своїх сильних якостях.
Я говорив хлопцям, що потрібно надійно діяти в обороні, а свої моменти ми обов’язково матимемо. Так і сталося. Ми багато терпіли без м’яча, багато працювали в єдиноборствах, захищали свої ворота.
Витримали стартовий тиск суперника, а потім поступово почали переважувати гру на свою користь. Коли забили, стало легше. Навіть після пропущеного гола я не переставав вірити, що ми здобудемо те, заради чого сюди прийшли.
Після перегляду матчу ще раз переконався: ми витримали натиск суперника, а наші заміни спрацювали дуже добре. Це також стало одним із ключових факторів перемоги.
Я дуже щасливий за клуб, що ми справилися з такою великою грою. Бо знаєте, у фіналі є тільки чемпіони та фіналісти. І ми захотіли бути саме чемпіонами. Навіть у своїх мріях ми не могли такого уявити. Але це сталося і ми надзвичайно раді.
– Якими були ваші перші емоції після фінального свистка?
– Було дуже приємно, що ми здобули трофей. Професійний спорт – це, перш за все, результат. Ми вже виконали велике завдання, коли вийшли до Першої ліги, але я відчував, що це ще не наш максимум. Я говорив хлопцям, що історія пам’ятає тільки переможців. Цей трофей назавжди залишиться в історії клубу та кожного з нас. Ми молода команда, а я молодий тренер і в нашому житті ще не було таких звершень.
Проте ейфорії особливо не було. Була радість і гордість за те, що все, про що ми говорили, усе, над чим працювали, підтвердилося на футбольному полі. Ми розбирали Локомотив, бачили, що вони на голову вищі за своїх суперників. Проте я сказав хлопцям: це вони ще просто з нами не грали і не знають, з ким їм доведеться боротися. І все про що ми говорили – підкріпилося на полі.
Особливо приємно було за футболістів. Протягом сезону ми багато працювали над їхньою впевненістю в собі. Ця перемога стала підтвердженням того, що віра і праця дають результат. Також був радий за вболівальників, за президентів, які вкладають у цій клуб фінанси та душу. Я хотів показати, що ми здатні досягти абсолютного максимуму у цьому чемпіонаті.
– Вже думаєте про Першу лігу? Наскільки команда зараз готова в плані рівня гри та інфраструктури. Чи потрібне підсилення?
– Так. Ми ще святкуємо, але я вже думаю наперед. Розумію, куди ми йдемо і що нас там чекає.
Щодо інфраструктури, то тут у нас усе добре. Клуб постійно працює над розвитком. Маємо хороший стадіон, тренувальні поля, велике штучне поле для зимової підготовки.
Щодо команди, то ми розуміємо, що потрібно підсилюватися. Узимку провели сім матчів проти представників Першої ліги: два програли і п’ять завершили внічию. І попри результат, це показало наш рівень гри. Звичайно, потрібно покращуватися, але це продемонструвало, що ми можемо конкурувати, але для нового рівня потрібен прогрес.
Будемо працювати над комплектацією складу, інтенсивністю гри та фізичною готовністю. Підсилення буде обов’язково, тому що ми хочемо бути конкурентною командою в Першій лізі. У нас вже є певні плани та задуми. Зустрінемося з керівництвом, все обговоримо і додамо «свіжої крові».
– Що особисто для вас означає цей титул?
– Після фіналу мене привітало багато людей. Одним із перших зателефонував Мирон Богданович Маркевич. Для мене це дуже приємно, тому що протягом кар’єри мені щастило працювати поруч із сильними наставниками, у яких я багато чому навчився. Цей титул є підтвердженням того, що ти правильно працюєш, правильно думаєш і розвиваєшся.
До того ж фінал відбувся у день мого народження. Я не хотів акцентувати на цьому увагу, щоб не створювати додатковий тиск на команду. Але це був дуже символічний день і хлопці хотіли зробити мені подарунок. Та й я родом із Хмельниччини. Саме на цьому стадіоні починав свою кар’єру, тут провів перший професійний матч. Тому зіграти тут фінал, у день народження, поруч із рідними та близькими – це були неймовірні емоції.
Я дуже вдячний президентам клубу за довіру. Вони дають мені можливість працювати, вчитися, навіть помилятися й ставати кращим тренером.
Цей трофей – це подяка всім людям, які в мене вірили. Але водночас це лише початок. Є велике бажання рости далі, розвиватися і рухатися вперед разом із командою.
Я не знаю, як буде далі, але наразі я дуже щасливий бути поруч з такою командою і йти тільки вперед.
Додамо, Сергій Атласюк також працював асистентом тренера у львівських Карпатах, Ниві Тернопіль, Маріуполі, Чорноморці та Агробізнесі. Окрім цього був виконувачем обов'язків головного коуча в Ниві. ФК Куликів-Білку очолив на весні 2025 року.
Читайте також:
Циганков визначився, в якому клубі готовий продовжити кар'єру
Зарплати зірок збірної України: хто отримав найбільше за сезон 2025/26 в Європі
Голкіпер Реала розширює імперію: Куртуа став співвласником вже третього клубу
Зубков запалює в Туреччині: вінгер Трабзонспора потрапив до престижного рейтингу
