Американські гірки збірної України у 2024 році
фото УАФ
Непомітно та швидко 2024 рік підійшов до завершення. Отже, прийшов час підбивати підсумки року для збірної України, а він видався для неї дуже різнобарвним. У березні ми раділи виходу на Євро-2024. У червні розчаровувалися провалу на континентальному форумі, який теж пройшов на емоційних гойдалках від провалу з Румунією до перемоги над Словаччиною та надій на диво до останніх хвилин матчу з Бельгією. Потім був вересень та ще один провал – вже на старті Ліги націй, але в жовтні та листопаді вдалося виправити ситуацію та застрибнути до плей-оф за вихід в Лігу А. Все це, а також те, як змінювались склад та гра команди й пригадуємо в цьому матеріалі.
Коротко про головне
Розпочинався цей рік для України вдало. Це був березень та матчі плей-оф за вихід на Євро-2024 проти Боснії і Герцеговини та Ісландії. В обох ми пропускали першими, але в підсумку перемагали з рахунком 2-1. Проте до гри команди було багато питань, оскільки створювали «синьо-жовті» дуже мало й забивали практично все, що мали. Проте варто відзначити й хорошу гру Луніна у воротах, прекрасний вихід на заміну в матчі з боснійцями Яремчука, який забив гол та віддав асист, а також якісний перформанс Судакова та Циганкова з Ісландією.
Далі була підготовка до Євро-2024 та сам турнір. У Німеччині команда Реброва стартувала із жахливого результату в матчі проти Румунії (0-3), що одразу суттєво зменшило шанси на вихід до плей-оф, а також коштувало місця в стартовому складі Луніну. Потім трапився надемоційний матч зі Словаччиною (2-1) та пам'ятний гол Яремчука після чудової передачі Шапаренка в успішність якої, здається, повірив лише Роман, а емоції Реброва в тому моменті запам'ятаються надовго. Головне ж, що це дало надії на виправлення ситуації. Проте цього не сталося, оскільки нічия з Бельгією (0-0) та погана різниця голів залишили нас на 4 сходинці турнірки. Якби ж Судаков реалізував той момент на останніх хвилинах...
Попри негативний результат на Євро Ребров залишився головним тренером команди й стартував з нею в Лізі націй. Перші матчі турніру з Албанією (1-2) та Чехією (2-3) навряд чи хтось хоче згадувати. Ці поразки були дуже неприємними, а розмови про зміну головного тренера почали лунати ще голосніше. Проте в УАФ висловили цілковиту довіру Сергію Станіславовичу й він взявся виправляти ситуацію. У жовтні та листопаді команда не програла, здобувши 2 перемоги та 2 рази зігравши внічию, завдяки чому піднялася на 2 місце в турнірній таблиці й у березні 2025 року зіграє плей-оф за вихід до Ліги А з Бельгією. Окрім того, в Лізі націй у збірній заграли кілька новачків. Передовсім це стосується Калюжного та Назаренка, але варто відзначити й повернення Гуцуляка, а також згадати про дебюти Сича, Криськіва й Кабаєва.
Нові імена
У 2024 році у збірній України дебютували одразу 8 нових гравців. У березневих матчах плей-оф це були Володимир Бражко, Максим Таловєров та Олексій Гуцуляк, а восени в Лізі націй отримали свій шанс Владислав Кабаєв, Олександр Назаренко, Дмитро Криськів, Олексій Сич та, звісно ж, Іван Калюжний. Також вперше до табору збірної в листопаді був викликаний Єгор Ярмолюк, але на поле він не виходив, а тому ще чекає свого дебюту.
Найбільшу увагу до свого дебюту привернув Іван Калюжний, який після жовтневих матчів Ліги націй став ледь не головним ньюзмейкером в українському футболі. Його перформанс у грі з Грузією (1-0) викликав захоплення у багатьох вболівальників. Проте варто згадати, що всього цього могло б і не бути, якби не травми Степаненка та Бражко, які не могли вийти на поле в тому матчі, а тому Івана терміново довикликали до складу національної команди, хоч його, навіть, в резервному списку не було. Тому можна сказати, що доля подарувала цей шанс Калюжному за його повсякденну працю та прогрес в Олександрії й він їм скористався, ставши однією з опцій на місці опорного півзахисника для тренерського штабу.
Також закріпився в національній команді Володимир Бражко. Причому так, що багато вболівальників вже й забули, що він дебютував у цьому році. Всім зрозуміло, що це опорний півзахисник для збірної України на багато років вперед. Головне не зупинятися у власному розвитку. Те ж саме можна сказати й про Максима Таловєрова, але йому за місце в складі ще потрібно буде боротися, оскільки конкуренція в центрі захисту більша, а для цього варто стабільно грати в клубі з чим у нього інколи виникають проблеми.
На 2 останні збори їздили Криськів, Назаренко та Гуцуляк, які й на полі з'являлися стабільно. Проте їх варто поділити за позиціями, оскільки в Криськіва в центрі поля дуже велика конкуренція й щоб опинятися хоча б у заявці йому потрібно й надалі прогресувати. Щодо вінгерів Полісся, то після виявлення допінгу в Мудрика їх місце в національній команді важко поставити під сумнів. Тим більше всі ми знаємо про травматичність Циганкова, який не завжди може допомогти національній команді.
Щодо інших, то Сич дебютував лише в листопаді й про його перспективи говорити важко. Кабаєв не вразив у вересневій грі з Албанією, але може отримати ще один шанс через ситуацію з Мудриком. Ярмолюк же точно майбутнє збірної, але чи теперішнє ще варто дізнатися.
Прогрес у грі є, але завжди хочеться більшого
Не було в результатах збірної України в цьому році стабільності. Теж саме можна сказати й про гру. Різні тайми стали візитівкою команди Реброва, яка мала звичку провалити першу половину гри й суттєво додати в другій, завдяки чому було здобуто кілька вольових перемог. Проте наприкінці року все змінилося з точністю до навпаки, особливо це проявилося у листопаді, але принаймні ми не програвали в цих матчах. Проте все одно одним з головних завдань тренерського штабу у 2025 році буде стабілізувати гру команди впродовж матчу.
Також варто зазначити, що й стилістично команда Реброва почала змінюватися по ходу року. Якщо на Євро та в перших матчах Ліги націй збірна України намагалася грати з великим відсотком контролю м'яча, то в жовтні та листопаді це вже була значно вертикальніша команда. Схоже, тренерський штаб зрозумів, що в позиційному футболі цьому набору гравців важко й почав спрощувати гру. Проте не без елементів адаптації до суперників. І тут знову варто відзначати зміни, оскільки в останніх матчах року стало чітко помітно, що Україна обирає конкретну модель гри під кожного суперника.
Наприклад, з Грузією ми віддавали м'яч суперникам та чекали нагод для контратак, використовуючи швидкість Мудрика. Натомість з Албанією «синьо-жовті» багато пресингували, швидко повертали собі м'яч та багато атакували й забили 2 голи в першому таймі. У другій половині гри почалася гра на результат, враховуючи ще й турнірне становище й тут почали виникати проблеми, але перемогу українці все ж втримали. Проте головне тут те, що Україна була добре готова до суперника та чітко знала, як проти нього грати й це дає надію на подальший прогрес.
Загалом же варто відзначати, що підхід до підготовки до матчів змінився й це почало давати результат. Тому у 2025 році ці напрацювання варто розвивати, щоб не повторювати американські гірки 2024-го та виконати завдання з потрапляння на ЧС-2026.
Читайте також:
Топ-10 відкриттів першої частини сезону УПЛ
10 найбільших розчарувань першої частини сезону УПЛ
Оцінки тренерам клубів УПЛ за першу частину сезону: Ротань найкращий, а Іващенко найгірший
