Капітан Минаю: Гравці інших клубів щиро бажали нам залишитись в УПЛ
фото UA-Футбол
Півзахисник Минаю Сергій Петько розповів про минулий сезон у виконанні закарпатців та те, завдяки чому їм вдалось покращити результати у весняній частині чемпіонату.
– Сергію, попри невтішний фінал, «весна» на Закарпатті видалась неймовірною, чи не так?
- Безсумнівно. Це була чудова весна. Я не пам'ятаю такого у своїй кар’єрі, щоб за клуб, команду так вболівали. Мова зараз не про глядачів, фанатів. Я говорю про футбольних людей, гравців інших клубів. Я отримував чимало повідомлень зі слова підтримки та побажаннями досягти цілі, до якої ми рухались. У це ж важко повірити, але напередодні гри з Кривбасом нам бажали успіху самі криворіжці. Розмовляв з гравцями і вони щиро бажали нам залишитись в УПЛ. Звісно, мова не йшла про якусь гру в «піддавки». Це про те, що ми вразили футбольну спільноту своєю жагою до перемог.
Ми вірили у фінальний успіх. Рухались до нього від гри до гри. Це почалось у Дніпрі, коли ми набрали перше очко у першому ж весняному турі. Так, Дніпро-1 – дуже сильний суперник, вони мали багато моментів, щоб забити ще. Але й гра складалась так, що переможцями тієї зустрічі могли вийти ми. Та гра дала нам поштовх вперед. А вже далі від матчу до матчу впевненість у власних силах зростала. Це тренерський внесок. Желько Любенович вселив у нас віру, що ми можемо зробити це. Ми з цими думками виходили на всі ігри. Я бачив, як хлопці вірять в команду та один в одного. Всі віддавались не тільки на іграх, але й на тренуваннях. Так, деякою мірою дійсно все вийшло так, як пророкували напередодні старту сезону-2023/24 – Минай понизився у класі. Ось тільки протягом весняного шляху ті ж люди, які списали нас завчасно, змінили свою думку, дивлячись на нашу гру та результати. Нам точно не соромно за другу частину сезону. Ми навпаки пишаємось своїм виступом.
- Коли Ви аналізуєте весь сезон, за результат яких матчів Вам найбільше болить?
- Про осінь важко говорити взагалі. Результату не було. Так, десь нам не щастило, але в цілому… Після нічиїх з’являлась надія, що нам вдасться вийти з крутого піке, але вже у наступній зустрічі ми знову програвали. Психологічний стан був дуже поганий. Тягар, вага якого зростала ледь не щодня.
Зараз одразу на думку приходять зустрічі з Оболонню та Вересом. Дві поразки… Точніше, з киянами ми то внічию зіграли, але ми самі сприймали цей результат як незадовільний. Ось навіть обмовка у мене вийшла показова – дві поразки.
Щоправда, де недобрали – говорити також не можна. Це вже історія. Уявімо, що ми перемогли б у лобових зустрічах з прямими конкурентами за перехідні матчі. Тоді б ми могли поступитись в інших матчах, яких набрали три очка. Складно так однозначно сказати, що перемога над, наприклад, Вересом дозволила б нам залишитися в УПЛ. Зараз можна точно стверджувати лише про те, що нас в УПЛ залишила б перемога в останньому турі над Кривбасом.
Якщо взяти саме матчі другого кола, то ми зазнали лише п'ятьох поразок. Мова про Зорю, Шахтар, Верес, Полісся, та Кривбас. Далеко не слабким виглядає цей список, в якому опинились три майбутніх учасники єврокубків та один минулорічний. Сталося як сталося. Це був крутий відрізок чемпіонату й запам'ятається він надовго.
- Дійсно крутий. А ще дуже вражає результативність команди у другій частині. Ви можете пояснити, як Минай, у якого було 6 голів в 15-ти іграх, згодом забив ще 21 м'яч за аналогічний проміжок? Це, до речі, на три голи більше, ніж в Оболоні, яка врятувалась, за весь сезон.
- Я навіть не задумувався над цим. А дійсно – у нас 21 гол у 2024 році, а в Оболоні – 18 в чемпіонаті. Ну ось так вийшло. Напевно, змінився тренерський погляд на команду. Можливо, Любенович побачив сильні сторони кожного гравця та розставив їх на свої «місця». А у нашій команді ж дійсно багато талановитих хлопців. Всі працюють постійно. Напевно, як то кажуть, потрібно було просто фігури вірно розставити на шаховій дошці. Ми почали вільно себе почувати, тому що турнірне становище і так було не найкраще. Повірили у себе й у підсумку завдяки результатам вірили один в одного ще більше.
- Як капітан, кому з тепер вже колишніх партнерів Ви б вручили нагороду найкращому гравцю Миная?
- Треба одного назвати?
- Чесно – маю пилку. Можемо за необхідності розділити цю нагороду на декілька частин.
- Тоді я із задоволенням її розпилю. Хоча ні, є кращий варіант – перейменувати цю нагороду: «Найкращому колективу». Дійсно, це заслуга усієї команди. Десь не вистачало людей, хтось хворів, хтось отримував ушкодження, прикрі травми, важкі, і все одно ми досягли класного результату. Це сукупність роботи кожного з нас. Хтось зробив внесок забитими м’ячами, хтось передачами, хтось парирував пенальті, хтось навіть зламаними ключицями, хворими колінами. У цьому була сила нашого колективу. Тому так казково склалася весна.
Згадаймо – у нас перервав свою важку та довгу безгольову серію Денис Устименко й забивав декілька матчів поспіль. Як тільки він перестав, почав відзначатись стабільно Артур Ременяк. Потім Тимур Кораблін, Владислав Вакула, я з кутового. От як це пояснити? Силою колективу. Командним духом. Сергій Корнійчук який красень гол забив Металісту 1925?! І це хлопець, який тільки почав свій шлях в УПЛ. А Євгеній Скиба? У нього це був перший гольовий момент взагалі й він одразу завершився голом. Згадую все це і відчуваю таке тепло – неймовірні емоції. Дуже шкода, що ця команда зараз не в УПЛ.
Джерело: UA-Футбол
Читайте також:
Збірну України на Євро-2024 візьмуть під посилену охорону
