Ера Суркісів в Динамо: від півфіналу ЛЧ до четвертого місця в УПЛ
фото: Українська правда
Вже довгий час від ультрас Динамо звучить лозунг: «Суркіси – ганьба Динамо!». Багато вболівальників клубу вимагають Суркісів піти з Динамо, принаймні часто зустрічаєш цю думку в інформаційному полі. Критика власників київського клубу є небезпідставною. Погані результати Динамо на полі – є наслідком невдалих рішень керівництва клубу. Бо саме Суркіси призначають некомпетентних тренерів, які разом з некомпетентними менеджерами та селекціонерами підбирають сумнівних за рівнем гравців.
Найгірше те, що це триває майже кожен сезон. То можливо проблема не в тренерах і гравцях, а в людях, які ухвалюють рішення, щодо них? Саме тому пропоную розібратися, що саме не так всередині Динамо, проаналізувавши період Суркісів у клубі.
Прихід Суркісів у Динамо
Григорій та Ігор Суркіси – це українські бізнесмени, які є братами. Григорій старший за Ігоря на 9 років. Вони почали будувати свій бізнес ще у часи СРСР. У 1991 р. Григорій Суркіс став генеральним директором будівельної компанії «Динамо-Атлантик», а його брат Ігор отримав посаду директора відділу у цій компанії.
Те, як Суркіси прийшли в Динамо це окрема історія. До приходу теперішніх власників Динамо, президентом клубу був Віктор Безверхий, який зайняв цю посаду у 1989 році. Основними доходами клубу були продаж гравців і фінансування різними компаніями. Серед цих компаній і була «Динамо-Атлантик» Григорія Суркіса. З різних причин у Динамо утворився борг перед цією компанією – 284 тисяч доларів. Також у киян утворилися інші борги на суму близьку до 2 млн доларів. Через фінансові проблеми столичного клубу президент України Леонід Кравчук скинув Безверхого з президентського крісла і передав його Григорію Суркісу.
Таким чином Григорій Суркіс прийшов до влади у Динамо в липні 1993-го. Ігор Суркіс з’явиться у клубі лише через 5 років. До речі, Г. Суркіс викупив лише 64% акцій клубу. Іншими співвласниками Динамо стали дві наближені до Суркісів компанії з Кіпру: інвестфонд Sports Capital та компанія Alutsiana Commercial Ltd, частка яких у київському клубі становить 23 % та 11% відповідно. Власниками Sports Capital є 6 кіпрських офшорів. Зокрема із цими компаніями пов’язані мутні схеми виплати зарплат гравцям Динамо через офшори.
Станом на 1993 рік Динамо було на межі банкротства. Футболістам і працівникам команди не платили зарплату. Грошей не вистачало навіть на екіпірування: бутси, спортивні костюми і т.д.
На полі теж справи не клеїлися. В 1991 в останньому чемпіонаті Союзу «біло-сині» посіли лише 5 місце. В 1992 програли перший чемпіонат України у фінальному матчі проти Таврії (за регламентом змагань переможець чемпіонату визначався в одноматчевому протистоянні). В 1993, на фоні фінансових труднощів, виграли Чемпіонат і Кубок України.
Правдами і неправдами Суркіс став власником Динамо. Новий президент киян одразу навів порядок у клубі. З приходом у Динамо Суркіс розпочав реконструкцію тренувальної бази в Конча-Заспі, закупив інвентар в США і забезпечив гідні фінансові умови усім причетним до клубу людям. За словами Г. Суркіса: «Утримання Динамо з липня по грудень обійшлося у 10 мільярдів карбованців і 2 мільйони доларів».
Втілювало оптимізм і повернення у клуб Валерія Лобановського у 1997 році. Та команда, складена лише з вихованців, добре пошуміла в Європі. Чвертьфінал і півфінал ЛЧ – це й досі найкращі досягнення Динамо у головному єврокубці.
На продажі лідерів «біло-синіх»: Шевченка, Лужного, Каладзе, Реброва вдалося заробити хорошу суму. Здавалося у клуба все буде добре. Але 7 травня 2002 року посеред матчу Металурга і Динамо у Лобановського стався інсульт. Вже 13 травня великого тренера не стало.
У тому ж 2002 році Григорій Суркіс передав повноваження президента Динамо Київ Ігорю Суркісу. Важливе уточнення: Григорій Суркіс не повністю відійшов від діяльності у кубі. Звичайно, що його вплив на рішення молодшого брата був чималим. Але, оскільки основні рішення приймав саме Ігор Суркіс, то говорити конкретно будемо саме про нього.
Перший період «динамівських сердець»
Ігор Суркіс мав специфічне бачення, щодо вибору головного тренера Динамо. За його логікою, клуб після загибелі Лобановського мала очолити та людина, яка грала під керівництвом легендарного тренера і відповідно могла б перенести методи Лобановського у команду. У період з 2002 до 2008 року у Динамо змінилося п’ять таких тренерів: Михайличенко, Сабо, Буряк, Дем’яненко, Лужний. Ні один з них і близько не наблизився до Лобановського.
За цей період Динамо втратило гегемонію в українському чемпіонаті. Кияни здобули лише 3 чемпіонства з 6 можливих. У єврокубках було ще гірше. З Олексієм Михайличенком одне потрапляння в ЛЧ – на цьому все. З Леонідом Буряком був ганебний виліт у кваліфікації ЛЧ від швейцарського Туна.
Після матчу тренер сказав слова, які й досі залишаються одним з головних мемів українського футболу: «Швейцарський футбол зараз на підйомі».
Під керівництвом Дем’яненка потрапили в ЛЧ, але на груповому етапі не здобули жодної перемоги. У сезоні 07/08 вже команда Лужного встановила антирекорд ЛЧ. Кияни програли усі 6 матчів у групі.
Пізніше вболівальники київського Динамо назвуть такий тип тренерів «динамівськими серцями» - людей, які завдяки успішній ігровій кар’єрі у стані «синьо-білих», отримують місця в структурі клубу.
Погляд у сторону боліт: два приходи Сьоміна і провал Газаєва
У січні 2008 року Динамо очолив перший в історії клубу іноземний тренер – росіянин Юрій Сьомін. У першому повноцінному сезоні в Динамо Сьомін виграв золото ЧУ і дійшов до півфіналу Кубку УЄФА, де програв Шахтарю. Після завершення сезону Сьомін залишив Динамо.
У розіграші 09/10 кияни стартували із іншим російським спецалістом – Валерєм Газаєвим. Той сезон Динамо звершило без трофеїв. В Лізі Чемпіонів теж без успіху – 4 місце в групі. Газаєв розпочав з командою і наступний сезон, але подав у відставку вже на самісінькому його початку. Все через невдачі в Європі: виліт від Аякса в кваліфікації ЛЧ і ганебна поразка вдома від Шерифа (0:2) на старті ЛЄ.
Газаєва на тренерському містку замінив Сьомін. Другий прихід російського тренера не був таким вдалим. Перший сезон команда завершила без трофеїв і чвертьфіналом Ліги Європи. Наступна кампанія знову була безтрофейною і провальною в Європі: виліт в кваліфікації ЛЧ і 3 місце в групі ЛЄ. Сезон 12/13 Динамо розпочинало з Сьоміним, але вже у вересні росіянина звільнили.
Другий період «динамівських сердець»: провал Блохіна та успіх Реброва
Награвшись з росіянами, Суркіс вирішив повернутися до старої тактики. На тренерській лаві Сьоміна замінив Олег Блохін – легендарний в минулому гравець Динамо, володар «Золотого м’яча». На відмінну від інших «динамівських сердець», Блохін мав непогані тренерські регалії. В 90-их мав досвід роботи з чотирма грецькими клубами: Олімпіакосом, Іонікісом, ПАОКом та АЕКом. Успішним цей досвід для Блохіна назвати важко. А ось роботу зі збірною України, ще б пак. Вихід на ЧС вперше в історії, де вдалося пробитися до чвертьфіналу. Та непоганий виступ збірної у другий прихід Блохіна на домашньому Євро. Ось чим керувався Суркіс, виділивши, рекордні гроші на трансфери в історії Динамо саме Блохіну. Навіть провальний перший сезон Блохіна в команді з антирекордним 3 місцем в чемпіонаті, халатом Мілевського і легендарною фразою тренера «Камон плей», не відлякав власника Динамо.
@nashfootbaall #динамо #киев #украина #милевский #футболист #халат #пресконференция #славаукраїні #героямслава ♬ оригинальный звук - nashfootball
Літня трансферна кампанія 13/14 стала найдорожчою в історії київського клубу. Загалом було витрачено 50 мільйонів євро. Склад Динамо поповнили сильні легіонери: Мбокані, Беланда, Ленс, Драгович. Цими гравцями всерйоз цікавилися клуби з топ-5 європейських чемпіонатів. І що ви думаєте? Динамо завершило той сезон на 4(!) місці в чемпіонаті, а Блохіна звільнили на весні. Виконуючим обов'язки головного тренера став Сергій Ребров. Колишній тренер молодіжних команд Динамо зумів виграти Кубок України, чим переконав Суркіса зробити його повноцінним головним тренером вже дорослої команди Динамо.
Ребров пропрацював у клубі 3 сезони. За цей час йому вдалося виграти два ЧУ і один Кубок України. В єврокубках: 1/4 ЛЄ, два потрапляння поспіль в групу ЛЧ, одне з яких завершилося першим за 17 років виходом київського клубу у плейоф головного клубного турніру Європи. Зафіксуємо: період Реброва в Динамо - найуспішініший в історії клубу у 21 столітті.
Фінансові проблеми Суркісів і ставка на власних вихованців
У 2016 році стається націоналізація «Приватбанку». Ця подія на пряму впливає на Динамо. Справа в тому, що Суркіси втрачають 1 мільярд гривень, власних коштів, які там зберігали в депозитах чи кредитах. Більше того, київський клуб теж мав у «Приватбанку» кредитну лінію, яка постраждала в процесі. Власне, через це у динамівців і почались фінансові проблеми, які вилились у відмову клубу від дорогих трансферів та ставку на власних вихованців.
Ця стратегія клубу починає діяти із сезону 17/18. Реброва на посту головного тренера змінив інший ексгравець Динамо Олександр Хацкевич. Перший сезон під керівництвом білоруського тренера «біло-сині» завершили без трофеїв. У єврокубках: виліт в кваліфікації ЛЧ і в 1/8 ЛЄ.
Основним завданням Хацкевича перед стартом нової кампанії був вихід у Лігу чемпіонів. Оскільки участь у головному єврокубці могла забезпечити Динамо грошима, яких клубу не вистачало. Виліт вже на першій стадії кваліфікації, став причиною звільнення тренера вже на старті сезону. Хацкевича замінили Михайличенком – ще одним «динамівським серцем», який вже був головним тренером Динамо у 2002-2004 роках. З Михайличенком команда повністю провалила сезон. В Лізі Європи вилетіли ще на груповому етапі, а в УПЛ посіли друге місце із антирекордними дев’ятьма поразками у чемпіонаті.
Прихід Луческу, війна і що зараз
Після провального сезону Ігор Суркіс пішов на крок відчаю. Призначив Мірчу Луческу – колишнього головного тренера Шахтаря, який пропрацював у стані принципового суперника 12 років.
Попри гейт футбольної спільноти, Мірча в своєму ж першому сезоні вивів Динамо у таку довгоочікувану Лігу чемпіонів і виграв Чемпіонат і Кубок України.
Сезон 21/22 був перерваний через російське повномасштабне вторгнення в Україну. Перед стартом кампанії 22/23 клуб покинули усі легіонери. Динамо продало і своїх вихованців, які були лідерами команди: Миколенко і Забарний відправилися в АПЛ за 23 і 27 млн євро відповідно, Циганкова продали в іспанську Жирону за 5 мільйонів плюс 50% від подальшого перепродажу. Знекровлене Динамо посіло лише 4 місце в УПЛ. Клубу потрібні були зміни.
По ходу сезону 23/24 Мірчу Луческу замінили Олександром Шовковським. СаШо той сезон завершив на другому місці. У наступному розіграші Динамо здобуло перемогу у чемпіонаті, але невдало виступило в Європі. В кваліфікації ЛЧ динамівці пройшли Партизан і Рейнджерс, але поступилися Зальцбургу. В Лізі Європи катастрофа: 1 перемога у 8 матчах.
У цьому сезоні команда Шовковського показує невиразну гру. Динамівці мали семиматчеву безвиграшну серію у всіх турнірах. Проте вдалося пройти Шахтар у Кубку України.
Підсумок правління Суркісів в Динамо
Отож, підсумуємо. Григорій Суркіс прийшов у Динамо, коли клуб був на межі банкротства. Суркіс одразу витягнув клуб з фінансового краху і зберіг кістяк команди. Згодом повернув у Динамо В. Лобановського. З цим тренером команда, яка була майже повністю створена із власних вихованців, домінувала в Чемпіонаті України і доходила до високих стадій ЛЧ. Після продажу лідерів тієї команди, Динамо навело порядок з бухгалтерією. Г. Суркіс перетворив Динамо із клуба-банкрота на успішний та прибутковий спортивний проєкт. За 9 років президентства Г. Суркіса Динамо стало гегемоном в ЧУ і досягло високих результатів у Європі (1/4 та 1/2 ЛЧ).
Ігор Суркіс здобутки брата розвинути не зміг. Після смерті Лобановського новий президент клубу так і не знайшов достойного йому послідовника. Підсумовуючи, 23-річний період президентства Ігоря Суркіса в Динамо можна дійти наступних висновків: він перетворив Динамо із гегемона Чемпіонату України і постійного учасника Ліги чемпіонів на лише другу силу в українському чемпіонаті і не частого гостя ЛЧ.
Цифри говорять самі за себе. З моменту приходу Ігоря Суркіса в Динамо у 2002 році команда здобула 16 трофеїв (8 ЧУ і 8 КУ). У той час, як у Шахтаря 25 національних трофеїв (14 ЧУ і 11 КУ) і перемога в Кубку УЄФА 2009 року. За цей же період у Динамо 10 потраплянь в ЛЧ. Для порівняння Шахтар грав у ЛЧ 18 разів.
З досягненнями поза полем все теж погано. Клуб зупинився у розвитку. База в Конча-Заспі вимагає ремонту, це вже далеко не одна з найкращих тренувальних баз у Європі. Хоча академія Динамо кожен рік випускає гравців для першої команди, чутки про корупцію в ній ширяться дедалі частіше. Особливо, коли їх підтверджує людина, яка там працювала і має безпосередній зв’язок з Динамо. Мова про Артема Кравця, який після свого відходу з клубу був доволі відвертим. Ось уривок із його інтерв’ю Ігорю Бурбасу: «Якщо брати корупцію – це найголовніша проблема. За цей час, коли я працював у клубі, мені тричі пропонували за величезні гроші влаштувати дитину у школі. Ціну називали у 10 тисяч доларів».
Але найгірше те, що Суркіс за 23 роки президентства в Динамо так і не побудував команди ефективних менеджерів. 90% посад у структурі клубу займають «динамівські серця». До їхньої роботи виникає дуже багато запитань, бо за весь цей час Динамо так і не навчилося регулярно купувати якісних новачків і вигідно продавати свою талановиту молодь.
Особливо проблема у неякісній селекції клубу загострилася після фінансових проблем Суркіса. Коли Динамо конче були потрібні гроші із потрапляння в ЛЧ і продажу молоді – не складалося, ні з тим, ні з іншим. Лише на 3 сезон, після зміни вектору клубу на молодь, вдалося потрапити в ЛЧ. А роком пізніше сталися вищезгадані продажі Миколенка, Забарного і Циганкова. На останньому клуб заробив 5 мільйонів євро. Хоча за колишнього лідера Динамо раніше пропонували в рази більші суми.
У ЗМІ була інформація за пропозиції в 15-20 млн євро. Така ціна була доволі логічною з огляду на рівень гри вихованця Динамо. Але Суркіс перетримав гравця у клубі і той покинув його на невигідних для Динамо умовах. І таких прикладів є безліч. З нинішнього складу Динамо це Бражко і Шапаренко. До цих гравців був інтерес з боку різних європейських клубів, але Суркіс їх не відпустив. У підсумку Шапаренко почав регресувати, а Бражко взагалі втратив статус основного гравця команди.
І мене, як вболівальника Динамо, це дістало. Дістала невиразна гра, погані результати у Європі, нескінченні «динамівські серця» на тренерському містку і в керівництві клубу. Просто бісять трансфери незрозумілих легіонерів, які не відповідають рівню Динамо. І мені жаль вихованців клубу, які нещодавно були головною надією українського футболу, але почали регресувати через те, що їх вчасно не продали.
Уболівати за київське Динамо в останні роки – це біль. І це факт, з яким важко посперечатися. Але найгірше те, що надії на світле майбутнє, та навіть надії на те, що щось зміниться – немає. Поки Суркіс буде власником Динамо, вся ця чортівня буде продовжуватися. І чим далі – тим гірше. Тому мені просто стало байдуже. Гра Динамо перестала викликати будь-які емоції. Кажуть надія помирає останньою, напевно цей час настав.
Автор: Власдислав ЛУЦ
*Позиція автора публікації не завжди тотожна з думкою всіх журналістів редакції видання «Конкурент. Футбол»
Читайте також:
Таємниці VIP-ложі Динамо: хто сидить поруч із президентом клубу
Голанд може перейти до Барселони: каталонці готують гучний обмін
Ребров прийняв непросте рішення: Один із лідерів не приїде до збірної
Спортивний директор Роми розповів про роль Довбика в команді
