Скрипник: Ми не можемо з 30 гравців, які є в команді, попрощатися з 15 та запросити 15 нових
фото Металіст 1925
Новий головний тренер Металіста 1925 в інтерв'ю клубній пресслужбі розповів, чому прийняв пропозицію очолити харківський клуб, а також поділився планами на майбутнє.
- Розкажіть, будь ласка, чи довго ви наважувалися на пропозицію від клубу, які фактори стали ключовими для вашої згоди?
- Я та моя команда, мій тренерський штаб, коли отримуємо новий виклик, ми розуміємо з чим нам доведеться зіштовхнутися. Вважаю себе професіональним тренером, я навчався тренерській майстерності в Німеччині, це не таємниця. Далі в мене розпочався мій тренерський шлях. Я був у Латвії, де ми виграли все з Ригою. Далі було бажання спробувати себе в українському футболі. Я таку можливість отримав. Ті три роки, які я провів у Зорі - це той період, який я сам для себе оцінюю на відмінно. Далі хотілося повернутися до Німеччини, бути ближче до родини. Але після повномасштабного російського вторгнення в Україну, я не хотів сидіти закордоном та звідти трусити кулаками. Я хотів бути в Україні. Тоді вирішив піти до полтавської Ворскли, чому дуже радію. Ці півтора роки, що я був у Полтаві, можу згадувати з задоволенням цей час. Ми в єврокубках грали. За тих умов, які в нас були, наш тренерський штаб збудував бойову команду.
Але тренеру завжди хочеться викликів. Ми поговорили з керівництвом Ворскли та прийшли до висновку, що треба так вчинити. Можливо, що так буде краще, як для Ворскли, так і для мене. Як би парадоксально це не звучало. У мене були й інші пропозиції, проте я добре знаю людей, котрі працюють в Металісті 1925. Ключовим стало те, що не хочеться стояти осторонь від того, що розвивається. Я спілкувався з керівництвом та познайомився з президентом клубу Володимиром Носовим. Те, що я від нього почув та зрозумів, що Металіст 1925 – це амбітний проєкт, подібні речі притягують. Не хочеться дивитися, як десь щось розвивається, але без тебе. Ось це, можна сказати, стало ключовим. Викликів я ніколи не боявся і не боюсь. Чим складніше, тим цікавіше. Я це завжди кажу й тренерському штабу, й гравцям.
- Які для себе плани, амбіції ви сформулювали, прийшовши в "Металіст 1925", можливо, короткотривалі та довготривалі?
- Мені було трошки шкода йти з Ворскли, бо зараз команда в такому становищі, якщо порівнювати з минулим роком, ми ближче до єврокубків, ніж тоді. Ми, чи вже вони, вийшли до півфіналу Кубка України. Але ми живемо в такий час, що ти не можеш сказати, що буде завтра. Так ситуація склалася. І тут якраз мене познайомили з керівництвом Металіста 1925. Прозвучали ті слова, які тішать будь-якого тренера, будь-якого працівника.
У той же час, знаю себе, я завжди віддаюсь роботі. Хочеться розвиватися та досягати тих амбітних планів, які ми обговорили з керівництвом. Хочеться це прожити, щоб потім, згадуючи, розповідати з чого ми розпочинали та де ми опинилися. Чому б нам не стати тими людьми, які колись скажуть: "а пам’ятаєте, як ми колись розпочали розвиток? У нас була найнижча точка, як у цьому році було в Металіста 1925, коли команда була на межі припинення існування. Але потім прийшов новий інвестор, відштовхнулися, прийшов новий тренер і воно пішло-пішло розвиватися". Брати участь в цьому амбітному розвитку – це не тільки честь, а й бажання. Ми ж не просто хочемо залишитися в УПЛ і наступного року знову мати завдання – не вилетіти. Якщо хочемо щось будувати – то треба братися.
- Напевне ви вже визначили з керівництвом якісь кадрові пріоритети, які позиції в команді потребують першочергового підсилення?
- У тому становищі, яке є у нас зараз, ми не можемо з 30 гравців, які є в команді, попрощатися з 15 та запросити 15 нових. Хоча, можливо, хтось так і робить. Проте я хочу з усіма познайомитися. У нас є друга частина чемпіонату, щоб вирішити задачу уникнути "валідольних" матчів, а далі вже вирішити, яке підсилення потрібне. Те, що я бачив, коли я грав проти "Металіста 1925", та бачити зсередини – це дві великих різниці. Тому мені потрібен час. Потрібен місяць, два, три, - а там вже й чемпіонат скінчиться. Відтак, потрібно спочатку зробити необхідне, щоб ми спокійно дограли цей сезон. А далі вже зробити правильні рішення щодо гравців, щодо позицій.
Хоча, звісно, ми обговорювали, що ми будемо розвиватися, ми будемо підсилюватися. Те, що звучить "розвивати" – це одне з найголовніших, бо завжди працює система. Система – це не коли в тебе є гроші й ти тільки купуєш, хоча і так хтось робить, але коли ти плануєш довгий шлях, тоді потрібна академія, школа.
Читайте також:
Артем Довбик підтримав українських воїнів автомобілем і дронами
Судаков про можливий перехід: Я знаю одне — все буде вирішуватися спільно з моїм клубом
