"Для такої молоді Україна – немов міфічна Атлантида", - ультрас "Шахтаря", який воює за Україну
Бахмут. Грудень 2022 року . Фото - Віталій Овчаренко
Ультрас "Шахтаря", який воює з 2014, про сучасне та майбутнє Донбасу.
Колабаранти
Росіяни вважають, що донеччани продають своїм "білі" квитки, місця, і тому, мовляв, в армію багато хто з місцевих не йде.
Для вилову "бєлобілєтчіков", уклоністів, дезертирів створили спеціальні "пошукові" команди з 5-10 людей.
Багато тих, кого мобілізували раніше, фактично не мали військового квитка, були записані десь на папері. На певному етапі вони почали залишати свої частини, повертатися додому.
Не так давно була показова історія, лише одна з багатьох: у пабліках з'явилося відео, як на вулиці "в'яжуть" хлопця, який "за покликом серця" пішов воювати в армію РФ. Там він особливо ніяк не значився, і після кількох місяців війни просто розвернувся та пішов. Але його знайшли.
Така практика досить поширена. Росіяни "приймають" і набагато жорсткіше, ніж на тому відео. Когось кидають на підвал. Є "мобіки", які вдруге втікали з армії. З ними, коли піймають, "працюють" по-іншому.
Є випадок, коли командир полку, створеного з місцевих мобілізованих, відправив штрафників, які відмовляються воювати, на крайні позиції без артилерійської підтримки та допомоги зброєю. Вони там сиділи, поки зі 170-ти не залишилось біля 50 людей, які були вимушені підписати контракт з армією РФ. Їх таким чином додавили.
Також у місті розклеюють оголошення з фото та даними "зрадників Батьківщини", які перебувають у розшуку.
Молодь
Досить парадоксально, що певна частина молоді, якій ще немає 18 років, там за Україну. Це діти, які, по суті, сформувались в окупації, не бачили в свідомому віці Україну, жили в тому гетто, в тій пропаганді. Але багато хто з них – за нас.
Для такої молоді Україна – немов міфічна Атлантида. Вона десь там, і там все добре. До 24 лютого тут не було комендантської години. Немає всіх цих "молодіжних рухів", які зомбують, в які тебе намагаються запхати.
В Україні вільно. Немає тих п'яних "казаків", які ходять вночі та б'ють батогами всіх, хто сидить на лавочках.
В Україні елементарно є безвіз, Нова пошта, Монобанк, Інтерсіті. Торгові центри з брендовими магазинами. Є звичайні, комфортні побутові речі. Все це молодь Донецька знає.
Дуже важливо, що в Україні є вищі навчальні заклади зі справжніми дипломами, а не "фількіни грамоти". А ще до війни на "Донбас Арені" грав "Шахтар" та футбольна збірна.
Коли ти все це знаєш, то починають з'являтися питання: чому немає футболу, чому втік бізнес, сервіси? Чому не можна виїхати вільно в Україну, в Європу?
Вірні та відважні
В Донецьку, на інших окупованих територіях Донбасу, навіть на дев'ятому році війни є значна кількість вірних Україні громадян. Вони повідомляють у подробицях про дислокації, переміщення російських військових, по позиціях яких потім прилітає.
Відмінності з 2014
Коли Лиман був в окупації (прим. в 2022 році), я був здивований, що на відміну від 2014 року (прим. тоді Україна не контролювала місто трохи більше місяця) патріотичні місцеві мешканці менше боялися. Громадяни навіть похилого віку вели системну роботу, збирали та передавали дані про колаборантів: хто і за що відповідальний, наскільки жорстоко поводиться із земляками.
Звільнення та що буде після
В мене немає сумнівів, що Донецьк буде звільнено.
Перше, з чим ми зіткнемося: коли армія рф масово відступатиме з Луганської та Донецької областей, то залишить місцевих "ополченців". Щоб прикривати свій відхід. Щоб не пускати їх в рф, де ці люди, які для них все одно "хохли", та ще й уміють воювати, не потрібні.
До того ж, росіянам важливо в політичному тілі Україні залишити бомбу уповільненої дії. Максимально більше колаборантів та їхніх сімей. Для того щоб вони постійно тут висловлювали невдоволення політикою України.
Щоб заважали поверненню додому в Донецьк патріотичних українців. Щоб усіх цих проросійськи налаштованих можна було використати в наступній війні проти України, коли росія краще підготується.
Після деокупації не треба грати в ось цю гру: давайте запитаємо місцевих про перейменування вулиць, площ. Вони ж тут краще знають, не треба їх зайвий раз хвилювати. Якщо Україна буде діяти рішуче, з позиції сили, то зміни в міському середовищі вібудуться швидко.
Якщо не грати в гру "почуйте Донбас", то людей, які заважатимуть демонтажу пам'ятника Леніну в центрі, буде мало. Але якщо влада буде знов мимрити, то знов буде болото. Знову сепари сядуть на голову та почнуть качати свої права.
Нерозв'язанні питання
Коли говорять "почуйте Донбас", то чомусь часто це сприймають як почуйте тих, хто на окупованій частині. Але чому не кажуть про нас, донеччан, луганчан, що залишилися вірними Україні? Чому не чують тих, хто виїхав з окупації ще після 2014 року? Хто пішов воювати?
Чути треба нас. Ми і вулиці назвемо на честь українських героїв, і сквери, і площі. Це не проблема.
У більшості моїх знайомих з Донецька, Луганська, навіть тих, хто не воює, залишилось багато нерозв'язаних питань до тих, хто все це почав, хто винний в розпалюванні війни. Дискусія з ними ще не закінчена.
Коли я повернусь у Донецьк, спершу піду по адресах колаборантів. А вже потім прогуляюсь місцями, які для мене важливі, з якими пов'язані приємні спогади.
