Треба констатувати факт: футбол збірних помирає

фото Олександр Приходько, UA-Футбол

Вже в четвер, 14 листопада, розпочнуться чергові матчі національних збірних. У Європі це будуть останні тури групового етапу Ліги націй, в Африці кваліфікація до Кубка африканських націй, а на інших континентах - кваліфікації до Чемпіонату світу. Проте на ці матчі не поїхало багато футболістів із клубів, які мають щільний календар, граючи в єврокубках. Причому далеко не у всіх випадках це пов'язано з травмами.

Такий стан справ у футбольних збірних поступово перетворюється на тенденцію, оскільки під час жовтневих та вересневих вікон для матчів збірних теж прослідковувалось подібне. Ба більше, можна бути впевненим, що й надалі випадків, коли гравці топклубів не приїжджають до своїх збірних не лише через травми, буде все більше. Виною для цього стає календар, адже раніше збірні грали по кілька матчів на рік, а зараз кожна національна команда має зіграти 10 матчів впродовж сезону для виконання спонсорських угод. Тому те, що раніше було привілегією, стало тягарем. Так, гравці з клубів, які грають лише в чемпіонатах та проводять по одному матчу в тиждень і в рідкісних випадках по 2, якщо тур виноситься на мідвік, чи грають кубкові матчі, мріють потрапити в національну збірну. Проте футболісти з клубів, які грають в єврокубках, все менш охоче відгукуються на запрошення.

І тут ми знову повертаємось до календаря, бо зі збільшенням кількості матчів для національних збірних він ущільнюється, а в клубному футболі кількість ігор не зменшується. Гравцям з топклубів своїх чемпіонатів постійно доводиться проводити по 2 гри на тиждень (єврокубки + чемпіонат), а тому практично весь час в них йде на переїзди та відновлення з поодинокими тренуваннями.

Виклик до національної команди це знову ж таки багато часу в дорозі, а також 2 додаткові матчі за короткий термін часу. Щоб показати це наочно просто візьмемо Георгія Судакова та збірну України й порахуємо календар для нього під час цієї міжнародної паузи. У неділю, 10 листопада, він зіграв за Шахтар у матчі УПЛ проти Зорі після чого одразу поїхав до розташування національної команди. Вже в суботу, 16 листопада, «синьо-жовті» зіграють в Батумі проти Грузії, а в понеділок, 19 листопада, в Тирані проти Албанії. Звісно ж перед та після матчів Георгія очікують перельоти. Проте після повернення у клуб у нього не буде відпочинку, оскільки вже в суботу, 23 листопада, у Шахтаря матч з Інгульцем в УПЛ.

Таким чином виходить, що за 14 днів Судакова очікує 4 гри з купою перельотів. І, знову ж таки, Георгія ми взяли просто до прикладу, а на його місце можна поставити будь-якого футболіста своєю національної команди. І для тих, хто не грає в єврокубках це ще куди не йшло, але гравці топклубів перед та після міжнародної паузи грають ще й матчі Ліги чемпіонів, Ліги Європи, чи Ліги конференцій та в купі з національним чемпіонатом стабільно мають по 2 гри на тиждень. 

Тому все більше футболістів починає використовувати міжнародні паузи для відпочинку або лікування незначних пошкоджень, щоб вони не переросли в серйознішу травму. Проте роблять вони це по-різному, наприклад, Антоніо Рюдігер з Реала попросив у тренера збірної Німеччини Юліана Нагельсманна не викликати його на вересневі матчі й так воно і сталося, але є багато випадків, коли гравці травмуються перед міжнародною паузою, але одразу після неї виходять на поле. Для прикладу візьмемо той же Реал та Вінісіуса Жуніора, який не поїхав до Бразилії на жовтневі ігри через пошкодження, але в першому ж турі після міжнародної паузи зіграв 90 хвилин проти Сельти та забив гол. Також виникають ситуації, коли футболісти не їдуть в збірні через загадкові віруси, сімейні обставини, або ще якісь причини. Так, інколи це все дійсно може траплятись, але чим далі, тим більше прикладів таких «відказників». Наприклад, у збірній Англії одразу 8 гравців із початкового списку викликаних на листопадові матчі потім були замінені.

Тому напрошується один очевидний висновок – гра за національну збірну стала тягарем для гравців топклубів. Так, на великих форумах як Євро чи Чемпіонат світу грати престижно й тут навряд чи щось зміниться, але рядові матчі кваліфікацій та турнірів по типу Ліги націй стають другорядними. Футбол поступово рухається в напрямку баскетболу та хокею, де клуби мають право не відпускати гравців до національних збірних. Тому на Чемпіонаті світу з хокею ви не побачите гравців із клубів, які беруть участь у фінальній серії НХЛ, а склади топових баскетбольних збірних у кваліфікаціях та у фінальних частинах змагань можуть відрізнятися на 90%. Звісно ж ФІФА не захоче вводити подібні правила, оскільки це понесе за собою фінансові збитки, але тоді ми будемо бачити все більше випадків, коли гравці з різних причин не приїжджають в збірні, а потім спокійно грають за клуби. Тож усім треба змиритись із тим, що національні команди відходять на другий план. Футбол збірних в його сучасному вигляді помирає...

Читайте також: 

Грузія - Україна: де та коли дивитися матч Ліги націй

До складу збірної України вперше в історії довикликано гравця Руху

Українець потрапив у престижну номінацію на звання найкращого гравця року