Не було б щастя, та нещастя допомогло, або підсумки жовтневої міжнародної паузи для збірної України
фото УАФ
Зажди краще робити якісь висновки, коли емоції влягаються та можна спокійно сісти та зробити аналіз. Саме так ми й зробили стосовно гри збірної України у жовтневій паузі. Все-таки після вересневої міжнародної паузи в українських вболівальників було суцільне розчарування й останнє місце в групі, яке ми й зараз не покинули, на емоціях знову схиляло до негативу. Насправді ж жовтневі матчі, у яких команда Реброва взяла 4 очки, додали оптимізму, навіть, попри турнірне становище, оскільки в листопаді воно може кардинально змінитись. Тому виділяємо позитив із цієї міжнародної паузи, якого насправді вистачало, особливо у порівнянні з вереснем та Євро-2024.
У грі ще вистачає проблем, але є натяки на позитивні зміни
Збірній Україні все ще важко даються створені моменти, але загальна картинка змінилась. «Синьо-жовті» стали менше займатись стерильним володінням у другій третині поля та намагаються грати швидше. При цьому команда намагається використовувати сильні сторони своїх гравців, особливо лівий фланг. В обох матчах в українців було значно більше атак через Мудрика, який забив гол Грузії (1-0) та створив кілька нагод у матчі з Чехією (1-1). Також активно залучався до гри Судаков, який не боявся брати гру на себе й передачі при цьому роздавав. За умови кращої реалізації в обох могло б бути більше результативних дій, ніж гол (Мудрик) та асист (Судаков) з Грузією (1-0). Проте залишаються питання щодо залучення в гру Довбика, який поки що виглядає в цій команді чужорідним тілом. Передачі доходять до нього вкрай рідко й загалом складається враження, що нападник не розуміє, що йому потрібно робити.
Також варто відзначити, що тренерський штаб збірної України продемонстрував, що може підлаштовуватись під умови, а не вперто гнути свою лінію і змінювати щось лише тоді, коли вже все погано. До матчу у Познані на жахливому полі Україна була краще готовою, ніж Грузія. Команда Реброва відмовилась від звичних коротких розіграшів, а навпаки грала максимально вертикально та просто, особливо поблизу своїх воріт, у той час, як суперник все-таки намагався й в таких умовах контролювати м'яч, через що допускав багато втрат. У підсумку перша перемога в цій Лізі націй для України (1-0) та перша поразка для Грузії.
Тепер Україна не намагається високо пресингувати, а сідає в середній блок для кращої компактності. На фоні цього суперники стали більше контролювати м'яч, але в нас стало менше провалів у захисті. Так, вони досі трапляються через індивідуальні помилки, але в позиційній обороні все стало не наскільки хитко. Водночас над стандартами ще потрібно багато працювати, адже в атаці ми практично нічого не створюємо з них, а в захисті багато дозволяємо суперникам.
Якщо від пресингу по всьому полю Україна відмовилась, то контрпресинг активно застосовує. Що з Грузією, що з Чехією українцям часто вдавалось швидко повертати собі м'яч в такі моменти, але траплялись і провали. Тому тут є куди покращуватись, як і при грі в ідентичних ситуаціях на своїй половині поля. Україна дуже багато помилялась під тиском, коли Чехії вдавалось його організовувати. Це призводило не лише до великої кількості втрат, а й відповідно до того, що доводилось багато захищатись, що, звісно ж, сильно виснажує. Натомість коли нам давали зробити більше одного дотику та підняти голову ми досить легко переходили в другу третину поля.
Україна стала активніше йти у відбір та нав'язувати боротьбу на своїй половині поля. Можливо, це занадто банальні речі, але спортивної агресії при грі в захисті українцям у вересневих матчах дуже не вистачало. Проте, як відомо, на «чистих» м'ячах далеко не заїдеш і у відбір потрібно вступати. Саме це ми й робили в жовтневих матчах. Навіть, традиційно не надто активний Мудрик багато допомагав в обороні. Рівень самовіддачі у гравців дійсно був на найвищому рівні. Можуть же, коли хочуть!
У збірній з'явились нові виконавці
Як то кажуть, «не було б щастя, та нещастя допомогло». Саме ця приказка ідеально підходить до нинішнього кадрового стану збірної України. Всі ми звикли до консерватизму Реброва під час вибору гравців, які будуть викликані на збори національної команди. Якщо поглянути на початковий список викликаних на цей збір, то там теж не було багато нових облич. Хіба що Гуцуляк, який раніше вже викликався та дебютант Криськів. Та все ж травми змусили Реброва довикликати нових виконавців та по новому залучати тих, що були в збірній раніше, але не мали якось визначальної ролі.
Звісно ж, цю розповідь варто розпочинати з Івана Калюжного, який за ці 2 гри став улюбленцем українських вболівальників. Проте, якби не травми Бражка та Степаненка, який пропустив перший матч, гравець Олександрії, навіть в резервний список не потрапив би. Та все ж так трапилось, що його викликали на ці матчі й він проявив себе так, що в листопаді, якщо в Івана все буде добре зі здоров'ям, він знову має бути в складі. Калюжний класичний опорник, який добре грає у відборі, що продемонстрував і з Грузією, і за ті хвилини, які мав у матчі проти Чехії. При цьому йому може не вистачати швидкості, але завдяки вибору позиції в більшості випадків він це компенсує. Також Калюжний спокійно поводиться з м'ячем та неодноразово виконував переведення та віддавав розрізні передачі, що теж важливо для цієї позиції.
Другий кого варто відзначити – Таловєров. На адресу Максима було багато критики за попередні збори, де він практично не грав, але постійно був у команді. Багато людей не розуміли цих викликів і за це діставалось і гравцю, і тренерському штабу. Проте трапилась травма Миколенка й на лівий фланг пішов грати Матвієнко. Тому звільнилось місце лівого центрального захисника й обидва матчі там відіграв Таловєров. У грі з Грузією він показав, що може бути надійним захисником. Максим багато грав на випередження, а також добре почував себе у боротьбі. Так, була помилка та момент Мікаутадзе, але й там він все робив правильно, але трохи не розрахував політ м'яча. А в матчі з Чехією ми побачили, що Таловєров і в грі з м'ячем може бути корисним. Він виконував чимало довгих передач та загалом брав активну участь в розвитку атак і робив це якісно. Окрім того, він спокійно поводив себе під тиском та практично не помилявся в таких моментах, а декілька разів розпочав швидкі атаки хорошими передачами на вільних партнерів. Діагоналі Максима була гарним інструментом для розвитку атак, як і забіги з м'ячем Забарного. Здається, в Матвієнка з'явився гідний конкурент у боротьбі за місце в старті після повернення Миколенка.
Також варто згадати й Гуцуляка, який зумів виграти конкуренцію у Зубкова. Та й своєю працьовитістю вирізнявся на полі. Він багато повертався в захист, що не завжди робить гравець Шахтаря, та намагався загострювати гру в атаці, хоч це й не завжди проходило. Проте, як друга опція після Циганкова Олексій видається оптимальним варіантом. Окрім того, встиг заявити про себе в тренувальному процесі інший вінгер Полісся – Олександр Назаренко. Йому вдалось переконати тренерський штаб на тренуваннях у тому, що він може бути корисним для цієї команди. Саме тому Назаренко був у заявці в обох матчах та дебютував з Грузією, а Кабаєв обидві гри просидів на трибуні. Якщо Олександр продовжить демонструвати таку ж гру, як на старті сезону, то в листопаді саме він, а не гравець Динамо буде першою альтернативою Мудрику.
Читайте також:
Яка ситуація у групі збірної України після чотирьох турів Ліги націй
Довбик перегнав Селезньова в топі бомбардирів збірної України в історії
Наставник збірної України пояснив, чому гравці не реалізовують моменти
