Дубинський: Інформація про те, що бюджет Буковини 18-20 мільйонів євро - маячня
фото ФК Буковина
Голова наглядової ради Буковини Володимир Дубинський розповів про вибір нового тренера та завдання, які стоятимуть перед клубом в найближчі роки.
– Одне з ключових, якщо не ключове призначення – головний тренер. Тим більше, що ми бачили, наскільки була велика довіра до Гінзбурга у Прометеї. Як прийшли до кандидатури Валерія Кривенцова, яке враження він справив на вас?
– Коли ми прийняли рішення, що клуб розвиватиметься і ставитиме серйозні завдання на наступний сезон, то від початку говорили і з багатьма гравцями. Вони знали, що Буковина для них закінчиться 1 червня. І був головний тренер Андрій Мельничук, котрого я взагалі не знав. Ми поговорили, я сказав: «Андрію, давайте ми домовимося так, що після закінчення сезону ухвалимо рішення. Ми взагалі не знаємо ні вас, ні систему – нічого». І буквально в лютому стало зрозуміло, що Андрій – чудова людина, непоганий тренер, але ми маємо амбіції більше за його можливості.
Постало питання пошуку тренера. Для успіхів, які мають привести команду до УПЛ, це має бути вітчизняний фахівець. Тому я доручив спортивному директору, щоб він дав пропозиції щодо нового тренера.
За два тижні мені поклали список із чотирьох кандидатів. Це питання було повністю покладено на знання, досвід, розуміння Григорія Володимировича (Чурилова - прим.), у нас з'явилося спільне розуміння.
Чесно скажу, три кандидати в цей час були залучені у роботу в командах – один в УПЛ, один у Першій лізі, один за кордоном. І був Валерій Кривенцов, який був вільний після того, як пішов із Зорі. Я подивився профайли, послухав за і проти про всіх, і з чотирьох кандидатур залишилося дві.
Один був зайнятий – хоч людина, знаючи про новий проєкт у Буковині, сама виходила на клуб, казала, що зацікавлена прийти до нас наступного сезону. Це чинний тренер команди УПЛ, успішний, грамотний. Але я сказав, що спочатку проведемо переговори з Кривенцовим. Хоча б тому, що на людину, задіяну в чемпіонаті, треба було чекати до червня – а нам треба було вже займатися підбором гравців.
Щодо Кривенцова – було дуже багато за і лише кілька пунктів проти. Те, що я почув, мені сподобалося, бо нагадувало жорсткість Гінзбурга. Досвід Кривенцова у єврокубках, знання роботи в УПЛ – це теж говорило на його користь. Я шукав тренера, який зможе очолити проєкт щонайменше на три роки.
Ми зідзвонилися з Кривенцовим, він сказав, що йому цікаво. Ми призначили зустріч, я поїхав до Києва зі спортивним та генеральним директорами, і ми провели зустріч, яка тривала близько чотирьох годин. Я намагався зрозуміти насамперед у який футбол гратиме Буковина. Я сказав, що хочу, щоб Буковина пішла від футболу, який є зараз, і прийшла до свого малюнка, свого ігрового стилю.
Я сказав про те, що бюджет клубу буде невеликим навіть за мірками Першої ліги, ми проговорили середню зарплату гравців, показали, хто вже підписаний на контракті, хто потрібен, хто не потрібен. Він більше розповідав про футбол, про своє бачення, свої відчуття. Я розповідав, що це має бути все-таки проєкт – я не вірю, що команду можна створити за рік. Так, клуб історичний, з 1958 року не пропустив жодного чемпіонату, але це добре для історії, а сьогодні треба розпочинати все наново.
Він розповів своє бачення, до цього часу був уже перелік із 20 кандидатів у команду. Я послухав його думку, сприйняття, і він сподобався мені у професійному плані. Під час перерви ми залишилися з тренером віч-на-віч, і я сказав: «Валерію Сергійовичу, ми зараз з тобою вдвох. Скажи, за яких умов або коли я зможу звільнити тебе, якщо щось піде не так?» І він сказав: «Володимире Михайловичу, ви можете мене звільнити у будь-який день». Я сказав: «Тоді я даю вам певні гарантії, але мені подобається позиція».
Він спокійний, впевнений – у людському плані сподобався, і в розумінні футболу. Сказав: «Якщо ви мене змусите грати на відбій – я не робитиму цього, піду сам». Але я навіть теоретично змусити грати у певний футбол не можу – погано в цьому розуміюся. Система, в якій я завжди працював, така, що тренер – цар, бог, батько, сам ухвалює рішення. Тобто жоден з директорів команди не командуватиме, я точно не дзвонитиму і розповідатиму, кого ставити до складу, а кого не ставити. Жорстка умова тільки одна: дізнаюся, що не дай боже хтось зливає ігри – ми прощаємось одразу.
Я думаю, що йому сподобалася ідея проєкту, і я вірю, що якщо все піде так, як ми це бачимо, то Кривенцов має у найближчі три роки очолювати команду. Але, знову ж таки, у мене дуже багато досвіду, і це було більше відчуття – що це та людина, яка нам підходить. На зустрічах із потенційними кандидатами в команду я говорив одразу, що ця людина приведе нас до УПЛ.
– Завдання на чемпіонат перед Кривенцовим номер один – вийти в УПЛ. Більш довгострокові цілі перед ним стоять?
– Ні. Завдання номер один – вийти в УПЛ. Це мрія всього бізнесу, всіх Чернівців. Якби я не ставив амбітних завдань, то навіщо мені йти у цей проєкт, вкладати такі кошти, запрошувати своїх партнерів? За мною стоїть ще низка великих бізнесів, з якими теж погоджували, що це робитимемо. Це не лише Володимир Дубинський.
Мета вийти в УПЛ стоїть, але також мета Кривенцова – створити команду. В нас зараз немає нічого. Треба створити нову культуру у клубі. Вийти в УПЛ – це зрозуміло, інакше навіщо цим займатися. Але я хочу побачити команду, яка гратиме у зрозумілий, красивий, атакувальний футбол.
Я хочу від нього та всього нового керівництва побачити справжній, повноцінний клуб зі своєю інфраструктурою, ігровим малюнком. Це, мабуть, звучить по-пацанськи, але я хочу бачити Буковину – і впізнавати, що це Буковина. Для цього Кривенцову потрібні відповідні гравці, і три останні місяці ми працювали над підбором футболістів.
– Вже в принципі відомо, хто гратиме у Першій лізі наступного сезону – Металіст 1925 та Минай вилетіли, Лівий Берег та Епіцентр не пройшли стики. Зрозуміло, що ви не назвете кінцевої цифри бюджету на сезон, бо самі до кінця не розумієте, яким він буде. Але, оцінюючи себе та суперників, – Буковина за бюджетом буде топ-1, топ-3, топ-5 чи де у Першій лізі?
– Коли ми говоримо про бюджет, то, чесно скажу, все, що читаю (у ЗМІ – прим.) – не розумію, звідки вони це беруть. Я приходжу і читаю – а там таке написано... То директор уже прийшов до нас – а ми такого прізвища навіть не згадували, і ніхто його не знає. Потім – 18 мільйонів євро, 20 мільйонів – це маячня.
Однозначно не хочу називати цифри. Коли ми говоримо про бюджет – це що? Ми купили землю, щоб будувати базу Буковини – це бюджет цього сезону чи не бюджет? Ми, мабуть, зараз говоримо про бюджет самої команди. І друге питання. Згадуючи досвід із Гінзбургом чи навіть із Петковим (головний тренер жіночого волейбольного Прометея – прим.) – вони приходили, і я казав: «Хлопці, я хочу, щоб клуб грав у Лізі чемпіонів чи в Єврокубку, я хочу, щоб ми були в першій трійці». На що Гінзбург говорив: «Мені потрібен такий бюджет на такого гравця». Ми говорили про бюджет зарплат гравців, плюс ще є бюджет зарплат тренерів – той коштує 10 тисяч, той коштує 5 тисяч, той 3.
У футболі потрібно інакше. Сьогодні бюджет будується так: ми встановили середню зарплату, вище за яку не хотіли б витрачати. Команда набиратиметься від 24 до 28 гравців – багато хто казав, що достатньо 25, але ми вирішили, що можна трохи більше. Молодих пошукаємо, поки вони не такі дорогі, подивимося і потім виберемо. Було визначено середній бюджет через призму зарплати одного гравця, і було сказано, що якщо треба посилитися трьома-чотирма понад цю суму, ми до цього готові.
– Де Ви мрієте бачити проєкт Буковини через 5-7 років?
– 5-7 років – мені це подобається. Якщо, дай боже, ми всі виживемо, якщо все буде так, як ми всі мріємо, за рік, максимум два, ми маємо бути в УПЛ. Якщо ми заходимо до УПЛ – точно не для того, щоб звідти вилетіти. Ще рік, максимум два – на те, щоб закріпитися у середині турнірної таблиці. І через 5-7 років ми маємо бути в Лізі чемпіонів або хоча б в інших топових єврокубках. Інакше це не я.
Я чув від багатьох своїх партнерів, що, мовляв, ми виходимо до Першої ліги, а за рік – у трійці УПЛ. Ні, це не наша історія. Я вірю, що у нас вистачить сили на найближчі три роки. Я завжди говорю, як і в баскетболі, як і у волейболі: «Хлопці, дивимося на найближчі три роки. На них грошей має вистачити у всіх». Я не допускаю, щоб мої співробітники та гравці не отримували зарплати – просто виключено. Немає грошей – не робіть революцію. Немає грошей – не заходьте.
Через 5 років я точно у єврокубках або не у футболі. Так підсумуємо. Найближчі два роки на вихід до УПЛ та створення команди, ще два роки – розібратися та втесатися до УПЛ, з великими дядьками важко штовхатися буде.
Ми маємо зрозуміти, як це працює, когось виховати, щось створити. Цілком інша історія, складна, не до кінця зрозуміла – але зрозуміло, що дорого і непросто. Але через 5 років – так, ми у лідерах в українському футболі. Це мета та завдання – інакше навіщо було заходити? Але я знаю, що є ще 5-6 таких же божевільних людей, які в це закохалися і думають про це так само.
Джерело: Tribuna.com
Читайте також:
Досвідчений півзахисник Зорі перейде в Металіст 1925
Клуби УПЛ обрали найкращого воротаря сезону 2023/24
Кривбас веде перемовини про підписання захисника із чемпіонату Швейцарії
