Новачок Полісся: Я думаю, що мені Бог дав певний дар
фото ФК Полісся
Боснійський легіонер Полісся Адмір Брістіч поділився емоціями від переходу в житомирський клуб та розповів про очікування від матчів з Олімпією у кваліфікації Ліги конференцій.
– Розкажи, будь ласка, кілька слів про себе. Що українські вболівальники повинні знати про тебе?
– Скромний. (пауза) Боєць, що грає від щирого серця. Симпатичний.
– Як тобі здається, у тебе більше таланту чи працездатності?
– Так, я думаю, що мені Бог дав певний дар. Я вірянин, втім, переконаний, якщо тобі Бог щось і дає, то треба все ж докладати зусиль. А не так, що він тобі дав талант, а ти нічого не робиш – спиш чи граєш у відеоігри. Ти звісно мусиш працювати.
– Коли ти вперше почув, що тобою цікавиться Полісся, що є такий шанс перейти в Україну, ти ж, очевидно, одразу пішов в інтернет шукати якусь інформацію? Чи ти щось знав до цього про Полісся?
– Коли мій агент сказав, що є така пропозиція, інтерес з боку Полісся - спершу я нічого не знав про цей клуб. Тому що не надто стежив за українським чемпіонатом. Я тільки знав Шахтар через Лігу Чемпіонів. Потім я трохи пошукав, розпитав одного знайомого, який грає в Україні. Він сказав, що все тут дуже добре та порадив перейти в Полісся, бо це дуже амбітний проєкт. Якщо у тебе є такий шанс – казав він - не втрачай його. Я трохи подумав і зрозумів, що перехід в Полісся - це крок вгору у моїй кар’єрі.
– Коли ти розмірковував, взяв час на роздуми. Якісь були сумніви? І чого вони стосувалися?
– Звичайно, це були сумніви, пов’язані з війною в Україні. Ось над цим я і розмірковував, моя сім’я - теж. Вони мені казали: як ти туди поїдеш? Як ти там житимеш? Я відповів, що передусім треба усе з’ясувати, яка там насправді ситуація. А коли з’ясував, що все більш-менш – тоді й вирішив їхати.
– Як тебе прийняли тут в команді. З ким ти потоваришував? З ким ти зараз найбільше спілкуєшся?
– Хлопці дуже добре мене прийняли. Не тільки мене, а й всіх, хто прийшов. У мене вже з’явилися друзі, тому що ми говоримо однією мовою. Це – Матей (Матіч) з Хорватії, Дімітар (Трайков) з Македонії. Ну і плюс у нашій компанії хлопець з Грузії – Гіо (Майсурадзе). Але тут всі гравці класні та дуже приємні.
– Правда, що в команді тебе називають агент 007?
– Це неправда (сміється).
– Кажуть, що ти якось вплинув на жеребкування Ліги Конференції, щоб Поліссю випала Олімпія?
– Я думаю, що це більшою мірою через мене. Тому, що я приїхав сюди з Олімпії, а Бог дав мені шанс зіграти проти них і довести, що вони помилилися.
– Скільки дзвінків ти отримав з Олімпії після жеребкування?
– Так ми з цього приводу сміялися з моїми вже експартнерами та дивувались: як таке можливо. Хоча, коли я побачив, ось ці кошики перед жеребкуванням, я сказав: «о, ми точно отримаємо Олімпію.
– Як тобі здається, в Олімпії недооцінюють Полісся, зважаючи, що в цієї команди немає історії в Єврокубках.
– Я не думаю, що вони будуть нас недооцінювати, тому що вони знають, наприклад, Шахтар і, можливо, через це вони не будуть недооцінювати й нас. Минулого року ми з Олімпією вперше в історії грали у груповому раунді Ліги Конференцій. І для першого разу це був чудовий результат. Передусім - для мене, бо у 20 років я уже грав у груповому турнірі єврокубка. Це було круто. Але я думаю, що вони будуть намагатися грати потужно проти нас. Точно не будуть недооцінювати.
– Поділися враженнями від твоєї єврокубкової кампанії, якою вона була для тебе-дебютанта?
– Звичайно, це було захопливо. Ми спершу грали у кваліфікації Ліги чемпіонів, але у підсумку не пройшли далі, хоча грали добре. Дісталися третього раунду кваліфікації та зіграли проти великих команд, великих футбольних імен, великих гравців. Наприклад, проти Галатасараю. Ти виходиш, а навколо тебе 50 тисяч фанів і вони свистять, скандують, галасують. Ти просто стоїш і дивишся на це все. Було справді захопливо. Турецькі уболівальники дуже емоційні та дуже експресивні.
– А як і уболівальники Олімпії Любляни?
– Насправді мені це не подобалося і я певен, що більшості гравців Олімпії - теж. Люди у Словенії не дуже цікавляться футболом. У деяких інших містах – все ж футбольних уболівальників більше, чого не скажеш про Любляну. Якщо якийсь особливий матч – тоді багато людей приходить на стадіон. Якщо ж ні – наприклад, граємо проти не дуже великої команди, то на стадіоні може зібратися плюс-мінус кілька тисяч фанів. Мені це не подобалося.
– Як ти прогнозуєш, скільки людей прийде на поєдинок проти Полісся?
– Я думаю, можливо, тисячі 4 буде. 3-4 тисячі.
– А скільки стадіон вміщує?
– 15 тисяч.
– А з чим ти це пов’язуєш?
– Можливо через те, що у Любляні є чимало інших видів спорту. І люди дивляться: баскетбол чи хокей, чи щось іще. Я не знаю, як вони це дивляться, але вони це дивляться (сміється). А на футбол приходить усього кілька тисяч. На Галатасарай прийшло 13-14 тисяч фанатів. І це було класно. Але коли ми грали з Карабахом у кваліфікації Ліги Європи – було усього 3 тисячі.
– Хто фаворит цього матчу – Олімпія чи Полісся?
– Мені здається, для нас буде трішки важко через те, що ми не граємо у себе вдома, в Україні. Проте, у нас швидший футбол і ми сильніші, тому у нас більше шансів, аніж в «Олімпії».
– З яким рахунком завершаться матчі? Хто заб’є?
– Дайте трохи подумати…. У Любляні буде 2–1 за нами…. Я сподіваюсь, що я заб’ю, можливо, ще й Гуцуляк. У Польщі буде 1–0 – наша перемога.
– Ти заб’єш чи Гуцуляк?
– Можливо якийсь центрбек після кутового.
– Далекоглядні мрії й найближчі мрії, які вони?
– Зробити максимально можливу успішну кар’єру у футболі, а ще бути разом зі своєю сім’єю. І щоб моя родина була здорова і я був здоровий – це найважливіші речі. Нині ж у мене такі цілі: я хочу бути найкращим тут, у Поліссі, та продемонструвати все, на що здатен.
Читайте також:
Десна близька до відродження на базі клубу Першої ліги
