Словаччина з італійським відтінком, яка очікує збірну України в другому турі групового етапу Євро-2024
Фото uefa.com
Збірна України продовжує виступи на груповому етапі Євро-2024. Наступним суперником «синьо-жовтих» стане збірна Словаччина, яка здивувала всю Європу, здолавши в першому турі Бельгію (1-0). Таким чином «соколи», яких багато хто недооцінював перед стартом турніру, показали, що з ними варто рахуватись. Проте за рахунок чого їм вдалося здивувати футбольну громадськість і те, що це загалом за команда, розповідаємо в цьому матеріалі.
Словаччина без проблем пройшла кваліфікацію, поступившись двічі Португалії та зігравши внічию з Люксембургом ще в першому турі. Інші ж 7 матчів команда Кальцони виграли, не маючи особливих проблем з Ісландією, Боснією і Герцеговиною та Ліхтенштейном. Та й загалом словаки під керівництвом італійського наставника програли лише 4 матчі із 19. Окрім двох ігор з Португалією, ще була товариська зустріч з Австрією у березні цього року та дебютний матч Кальцони з Азербайджаном у вересні 2022 року.
У Словаччини є збитий склад у якому присутні, як мало відомі широкому загалу прізвища, так і зірки європейського футболу та лідери команди Шкріньяр і Лоботка. Окрім того, у словаків є поєднання досвіду (37-річні Куцка та Пекарік) та молодості (22-річний Суслов), але основна маса гравців у віці 25-30 років, тобто перебуває на піку своєї форми.
Переходячи до гри команди, одразу варто зазначити, що Словаччина будує її від захисту. І це не дивно, оскільки раніше Кальцона був помічним Саррі та Спалетті в Наполі та відповідав там якраз за гру в обороні. Словаки можуть та вміють пресингувати, але зазвичай використовують лише контрпресинг, а коли суперник бере м'яч під контроль надають перевагу грі в середньому, або навіть низькому блоці.
Та все ж під конкретних суперників «соколи» можуть змінювати тактику й активно йти у відбір по всьому полю, заганяючи при цьому опонентів на фланги. Так було і в грі з Бельгією, де саме після вдалого пресингу вдалось забити єдиний та переможний гол. Та все ж це рідкість і зазвичай Словаччина сідає в середній блок, створюючи компактність в центрі поля, що дуже схоже на те з чим стикнулась Україна в грі з Румунією.
Якщо ж говорити про гру з м'ячем, то тут дуже багато залежить від Лоботки, оскільки білдап команди будується навколо нього і більшість розіграшів зводяться до того, щоб віддати м'яч йому. Якщо ж Лоботку перекрити, то атаки будується через фланг, а це в основному довгий пас на забігання вінгерам Шранцу/Суслову справа та Гарасліну зліва. Якщо ж Словаччина долає високий пресинг суперника, а роблять вони це не просто віддавши м'яч Лоботці, а через швидкі розіграші, які будуються навколо гравця Наполі, то їх атаки розвиваються по різному. Головне при цьому це швидкість, оскільки «соколи» намагаються шукати вільний простір за спиною захисників та якнайшвидше доходити до фінальної третини та все це відбувається через швидкий короткий/середній пас, але й довгих передач ця команда не цурається, якщо бачить можливість загострити таким чином гру. Окрім того, велику загрозу суперникам несуть стандарти словаків, які у кваліфікації забили 5 голів із кутових, що на рівні з Португалією найкращий показник у всій кваліфікації.
Є й слабкі місця у Словаччини. Перш за все це правий фланг захисту, де грає 37-річний Пекарік, якому вже не вистачає швидкості й проти технічних вінгерів суперника йому без підстраховки складно. Тому якщо для Мудрика будуть створюватись ізоляції на його фланзі, то в Словаччини можуть виникнути проблеми, що продемонстрував у грі з Бельгією Доку. Окрім того, словаки вразливі у перехідних фазах, оскільки їх крайні захисники під час атаки підіймаються високо й центрбекам доводиться покривати великий простір, з чим вони не надто якісно справляються.